Дар пойи аҷал агар сарафканда шавам

ruboiyot

Аз рубоиёти Ҳаким Умари Хайём
(Виройиши Абдуҳамид Тағоев)

Дар пойи аҷал агар сарафканда шавам,
Дар дасти аҷал чу мурғи парканда шавам,
Зинҳор, гилам ба ҷуз суроҳӣ макунед,
Бошад, ки ба бӯйи май даме зинда шавам.

Дигаргунаҳо:

Дар пойи аҷал чу ман сарафканда шавам,
В-аз бехи умеди умр барканда шавам.
Зинҳор, гилам ба ҷуз суроҳӣ макунед,
Шояд, ки зи бода пур шавад, зинда шавам.

Дар пойи аҷал чу ман сарафканда шавам,
Дар дасти аҷал чу мурғи парканда шавам,
Зинҳор, гилам ба ҷуз суроҳӣ макунед,
Шояд, ки чу бӯйи май расад, зинда шавам.

Баргардонҳо:

Когда, как деревцо, меня из бытия
С корнями вырвет рок и в прах рассыплюсь я,
Кувшин для кабака пусть вылепят из праха, –
Наполненный вином, я оживу, друзья.

(Осип Румер)

Когда придет мой час подстреленною птицей
К ногам твоим, о Смерть, затрепетав, свалиться,
Пусть вылепят кувшин из праха моего:
От запаха вина он к жизни возвратится.

(Осип Румер)

Когда меня растопчет смерть ногой,
Ощиплет так, как щиплют птиц, рукой,
Из праха моего кувшин слепите.
Вдруг жизнь вернет мне запах вин хмельной.

(А. Старостин)

И когда я растоптан судьбой не во сне – наяву,
Корни прежней надежды на жизнь навсегда оторву,
Вы из плоти Хайяма скудельный кувшин изваяйте,
Пусть я в запахе винном на миг среди вас оживу.

(Владимир Державин)

Когда в когтях судьбы, застигнут злом,
Замру, как птица с вырванным крылом,
В кувшин ты обрати мой прах - воскресну
Лишь дух вина почую, как в былом.

(Ц. Бану, К. Арсенева)

Бо дӯстонатон баҳам бинед: