Аз рубоиёти Ҳаким Умари Хайём
(Виройиши Абдуҳамид Тағоев)
То чанд кунам арзаи нодонии хеш,
Бигрифт дили ман аз парешонии хеш.
Зуннори муғона бар миён хоҳам баст,
Донӣ зи чӣ? - Аз нанги мусулмонии хеш.
Дигаргунаҳо:
То чанд кунем арзаи нодонии хеш,
Бигрифт дилам аз бесарусомонии хеш.
Зуннор аз ин сипас миён хоҳам баст,
Аз шарми гуноҳу аз мусулмонии хеш.
Баргардонҳо:
Доколе жаловаться мне, свое невежество кляня?
Я стал добычей стольких бед, что сердце сжалось у меня.
Теперь зуннаром повяжусь, стыдясь тяжелых прегрешений,
Стыдясь, что мусульманин я, я белого не вижу дня.
(А. Старостин)
Увы! Мое незнанье таково,
Что я - беспомощный - страшусь всего,
Пойду зуннар надену, - так мне стыдно
Грехов и мусульманства моего!
(Владимир Державин) |